Храм святих Ольги і Єлизавети або Костьол святої Єлизавети (Львів) — це українська Греко-Католицька Церква, неоготичний собор у Львові, на площі Кропивницького (в народі — Привокзальній).Адреса: м.Львів, пл.Кропивницького 1,
Телефон: (032)2334073,
email: olha-church@ukr.net
Розклад богослужінь храму святих Ольги і Єлизавети
Понеділок, вівторок, середа, четвер, п’ятниця:
8.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
9.00 — Св. Літургія за упокій
18.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
Субота:
8.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
9.00 — Св. Літургія за упокій
18.00 — Вечірня (в зимовий час — о 17.00)
Неділя:
8.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
10.00 — Св. Літургія за парафію
12.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
18.00 — Вечірня (в зимовий час — о 17.00)
В свята:(якщо випаде серед тижня)
8.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
10.00 — Св. Літургія за парафію
18.00 — Св. Літургія за здоров’я і всяке прошення
Св. Тайна Покаяння (Сповідь):
в будні: з 8.00 до 10.30 і з 18.00 до 19.30
в неділю і свята: з 8.00 до 13.30
Історія церкви святих Ольги і Єлизавети:
Костел збудовано в пам’ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбурґ), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.
Єлизавета (Сісі) Габсбурґ загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені 1898 року. Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного.
Храм було зведено до 1911 року. Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар’ян Тальовський.
Вважають, що, за задумом архітектора, римо-католицький храм святої Єлизавети мав заступити вид на греко-католицьку катедру св. Юра, якщо дивитись на неї зі сторони центрального вокзалу. Вважався храмом львівських залізничників.
Інтер’єр церкви святих Ольги і Єлизавети:
Скульптори: П.Війтович, Л.Жепіховський, Ю.Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський. Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костел скульптурною композицією «Розп’яття з Пристоячими». На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.
Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. костел був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам’ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).
1926 — в храмі встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.
1939 — поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.
1946 — костел закрили, залишки органних труб звалили на хорах. Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.
1991 — храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети. Нині інтер’єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м’яке світло крізь вітражі.
