Адреса: Тернопіль, вул. Над Ставом, 16
Церква над ставком, Церква Воздвиження Чесного Хреста, Хрестовоздвиженська церква… Саме стільки назв носить православна Воздвиженська церква в Тернополі.
Втім, це не єдина родзинка цієї пам’ятки історії. Адже навіть самі історики утруднюються точно визначити вік споруди. Адже уперше згадується про неї в грамоті князя Костянтина Острозького, датованого 1570-м роком. Хоча за легендами, на її місці була церква ще при королеві Данилі Галицькому. Сучасна Воздвиженська церква зберегла деякі ознаки староруської архітектури. А саме, її напівкруглу апсиду.
Історія Воздвиженської Церкви дуже тісно пов’язана з історією самого Тернополя, який спочатку повинен був виконувати функцію свого роду форпосту і запобігати набігам татар на околиці. Можливо, внаслідок частих атак татар і турків, церква не раз перебудовувалася, виконуючи не лише своє пряме призначення, але і була свого роду ще одним форпостом. Адже західна частина споруди примикала до міських укріплень, а північна частина виходила на озеро. Що надалі і дало іншу назву.
Що ж було з церквою із самого початку — невідомо. Тільки завдяки її середній частині ми зможемо зробити більш-менш правдоподібні припущення. Передня 3-ярусна вежа, що одночасно виконує роль дзвіниці, була побудована в 1627-му році.
З Воздвиженською церквою зв’язують і ряд інших подій, іноді містичних. Так в 1673-му році війська кримського хана Силім Гірея оточили місто з трьох сторін. Запорожці разом з міщанами відбивалися від загарбників з валів, а церква була їх останньою цитаделлю. Городяни зібралися в церкві і в палких молитвах просили допомоги Пресвятої Богородиці. Несподівано пролунав крик і в церкву вбіг переляканий єврей, який молився також недалеко. За його словами, над церквою в небі він побачив якусь жінку, яка немов чимось накривала храм. Вбігши в церкву, він, здивований, зупинився, бо впізнав на іконі, перед якою молилися люди, саме ту саму жінку. Це і була Мати Божа. У той же момент татари відступили, оскільки усі спрямовані убік церкви стріли оберталися проти них же. Так Богородиця врятувала місто від повного руйнування.
Але не завжди городяни могли допомогти церкві. У першій половині XVIII століття під час утиску православ’я Воздвиженську церкву закрили і досить довгий час її використали як склад. І тільки в 1760-му році Олена Потоцька, яка на той момент володіла містом, дарувала у володіння храму земельні наділи. Що сприяло відродженню церкви.
